Визначник рослин

Як читати картку

Кожна картка тримає чотири рядки й завжди в одному порядку. Порядок не випадковий: він повторює послідовність дій у полі.

1. 01Де росте — тип місця, а не точка на мапі. Якщо ви стоїте не там, далі читати немає сенсу.
2. 02За чим упізнати — ознаки, які видно без лупи й перевіряються за десять секунд.
3. 03З чим плутають — сусіди, на яких зазвичай і ловляться. Тут же сказано, чим вони відрізняються.
4. 04Коли брати — вікно в днях і що саме зрізаємо.

Правило одне: якщо хоч одна ознака з другого рядка не збіглася, рослина лишається рости. Ми не беремо «схоже на» — ми беремо те, що впізнали за всіма ознаками підряд.

Деревій

Найвитриваліша з чотирьох і найчастіше сплутана. Деревій стоїть там, де іншим сухо: на витоптаній межі, на схилі з південного боку, по краях ґрунтової дороги.

Деревій звичайний

Achillea millefolium, тисячолисник

Де росте

сухі луги й пустирі з бідним ґрунтом, витоптані межі, насипи над ярами, схили південної експозиції; плямами по 5 — 30 кущів, рідко поодинці

За чим упізнати

листок тричі розсічений на нитки — на просвіт як пір’їна; стебло суцільне, з дрібними борозенками й павутинним пушком; щиток плаский, 20 — 45 кошиків, кожен із 4 — 5 білими пелюстками навколо жовтої серединки; розтерти лист — різкий камфорно-полиновий запах

З чим плутають

пижмо звичайне — кошики без білих пелюсток, суцільні жовті ґудзики; усі зонтичні з гладким порожнистим стеблом — їх ми не беремо взагалі; рідше — приворотень через схожу розетку навесні

Коли брати

20 червня — 25 липня, від початку розкриття щитка до повного; верхівка 12 — 15 см з двома-трьома листками; бурий по краю щиток уже пропущено

Окремо про колір щитка. Білий із легким рожевим відтінком — норма. Виразно рожевий або лілуватий щиток зустрічається на глинистих схилах і пахне слабше; ми його беремо, але записуємо окремо.

Іван-чай

Перший, хто приходить на згарище й вирубку. Знайти його легко — суцільні рожеві плями видно з кілометра; складність в іншому: узяти правильний лист і не зачепити насіння.

Іван-чай вузьколистий

Chamaenerion angustifolium

Де росте

згарища першого-третього року, свіжі вирубки, піщані схили, узлісся соснових борів, насипи; суцільні плями по 30 — 200 м²

За чим упізнати

одне неполегле стебло 110 — 180 см без розгалужень; листя вузьке, ланцетне, сидить по спіралі; низ листа світліший, з виразною білою сіткою жилок, що замикаються петлями по краю; квітка на чотири широкі пелюстки з довгою зігнутою маточкою; кисть відкривається знизу вгору

З чим плутають

дербенник верболистий — стебло чотиригранне, квіти шестипелюсткові, росте в мокрому; молода поросль верби козячої — листя чергове, але краї дрібнозубчасті й квітів немає; рідше вербозілля звичайне з жовтим цвітом

Коли брати

5 — 20 липня, поки відкрита лише нижня третина кисті; лист із середньої третини стебла, 8 — 12 листків з рослини; верхні 30 см не ламаємо — там дозріває насіння

На одному згарищі ми беремо не більше, ніж з кожного десятого стебла, і тільки в тій смузі, яку позначили минулого року. Іван-чай тримає піщаний схил від осипання, і суцільне зрізання повертається вимитою доріжкою вже після першої зливи.

Меліса

Єдина з чотирьох, яка в нас не дика по-справжньому. Меліса приходить із садів і дичавіє навколо покинутого житла — тому її шукають не на лузі, а по межах людської присутності.

Меліса лікарська

Melissa officinalis

Де росте

здичавіло біля покинутих садиб і хуторів, на перелогах під старими грушами, у затінку плотів і кам’яних огорож, по межі саду й поля; куртинами по 1 — 6 м²

За чим упізнати

стебло чітко чотиригранне, при зламі видно квадрат; листя округло-яйцеподібне з тупими зубчиками, жилки вдавлені так, що пластинка здається зморщеною; усе рослина вкрита рідкими волосками; розтерти — чистий лимон, без жодного холодку

З чим плутають

котовник котячий — запах мильно-лимонний, листя сірувато-пушисте знизу; м’ята довголиста — у запаху виразний холод; глуха кропива біла — форма листа схожа, запаху немає зовсім; шандра — листя дрібніше й сіре

Коли брати

1 — 20 червня, поки в пазухах немає білуватих квіткових кілець; верхівка 18 — 20 см, лишаємо два вузли на пагоні; друге зрізання 10 — 25 серпня з відрослих пагонів

Лист малини

Дика малина тримається узлісь, вологих ярів і затінених країв ровів. Нас цікавить не ягода, а лист з однорічного пагона — того, що цього року зелений і без плодів.

Малина звичайна

Rubus idaeus, лист

Де росте

узлісся, вирубки другого-п’ятого року, вологі яри, затінені краї ровів і канав; зарослі по 3 — 20 м², часто разом із ожиною

За чим упізнати

листя трійчасте на однорічних пагонах і п’ятірне на дворічних; низ пластинки срібно-білий від щільних коротких волосків — головна ознака, перевертайте листок завжди; колючки на пагоні дрібні, прямі, майже волосяні; однорічний пагін зелений, круглий, без плодів

З чим плутають

ожина сиза — низ листа зелений або сизуватий, колючки великі й загнуті гачком, пагін гранований; костяниця кам’яна — листя трійчасте, але низ зелений, а пагони стеляться по землі батогами; рідше — малина запашна з садів, у неї лист суцільний і великий

Коли брати

15 травня — 10 червня, до цвітіння; по 3 — 4 листки з пагона, не більше, і не з верхівки

Дворічний пагін із зав’язями ми не торкаємо зовсім: зняті з нього листки одразу позначаються на ягоді. А з однорічного беремо так, щоб верхівка лишилася цілою, — вона й дасть наступного року плодову галузку.

Таблиця сумнівних пар

Одна ознака, яка вирішує. Усе інше можна не дивитися, якщо ця не збіглася.

Порядок дій у полі: місце — ознака — сусід — дата. Пропустити жодного кроку не можна.

Ми тримаємо цю таблицю надрукованою на картці розміром із долоню, у кишені куртки. Папір там витримує півтора сезону, після чого друкуємо знову.

Чого не беремо ніколи

Список короткий і не обговорюється. Він стосується і рослин, і місць: обидві причини однаково вагомі.

Останній рядок стосується і нашого власного запису: заражене місце позначаємо й повертаємося туди не раніше ніж через два сезони.

Як записувати місце

Блокнот важить сорок грамів і економить цілий сезон. Ми пишемо шість полів на кожне місце й нічого більше — довший запис просто не робиться в полі.

• Напрямок і орієнтир — не координати, а словами: «друга лісосмуга за ставком, північний край».
• Тип місця — луг, межа, згарище, узлісся, схил; і чи є поряд дорога.
• Що стоїть — рослина, приблизна площа плями, скільки кущів.
• Дата й стан — «3 липня, кисть відкрита на четверть».
• Що взяли — вага сирого й скільком рослинам дісталося.
• Застереження — колія, худоба, звалище, сміття; якщо є, місце закривається.

Через три сезони такий блокнот перетворюється на справжній календар: ви вже знаєте, що під Вільхівкою деревій виходить на шість днів раніше, ніж над Донцем, і виходите туди першим.